Під таким гаслом цьогоріч відзначається Всесвітній день водно-болотних угідь, подія покликана привернути увагу громадськості і урядів різних країн світу до цінності водно-болотних угідь для підтримки сталого розвитку нашої планети. Конвенція про водно-болотні угіддя, які мають міжнародне значення в першу чергу в якості середовища проживання водоплавних птахів, була підписана 2 лютого 1971 р. в місті Рамсар (Іран), і з тих часів носить назву Рамсарської конвенції. Головною ціллю конвенції є збереження і раціональне використання водно-болотних угідь як засіб досягнення сталого розвитку в усьому світі. На сьогодні до Рамсарської конвенції приєдналося 144 держави, а загальна кількість Рамсарських угідь перевищила 1400, із загальною площею 122 млн. га.
Водно-болотні угіддя Шацького НПП у 1995 році у рамкам Рамсарської конвенції віднесені до ІВА територій України – території важливі для видового різноманіття та кількісного багатства птахів. Угіддя є частиною унікального озерного комплексу, що відіграє дуже важливу роль не тільки в охороні болотяної фауни та флори, але й як місце гніздування та міграцій значної кількості водно-болотних птахів. Протягом весняно-осінніх міграцій на озерах нараховують понад 80 тисяч водоплавних птахів.
Разом з тим вони слугують рекреаційною територією, де зосереджена найбільша кількість туристів.
Рекреаційне освоєння території Шацького району відбулося ще до створення Шацького національного природного парку. В 70 – 80-ті роки минулого сторіччя біля озер Світязь та Пісочне розпочалось будівництво закладів відпочинку і туризму. Наявність під’їздних шляхів та піщаної берегової лінії цих двох озер спонукало швидку забудову та значну концентрацію баз відпочинку в межах прибережних смуг, що не завжди відповідало природоохоронним вимогам. Створення Шацького НПП (1983) дало початок вирішенню нової форми загосподарювання даної території. Рекреаційна діяльність розвивається в рекреаційних зонах (зона стаціонарної – 978,0 та регульованої рекреації – 12971,1 га).
На сьогодні використовуються переважно озера Світязь та Пісочне з прибережними територіями.
Болота з точки зору рекреації практично не використовуються, але існує загроза їх трансформації через зміну господарювання території (припинення сінокосіння, посилення сильватизації) і потребує менеджменту та подальшого гідроекологічного моніторингу.
Територія Шацьких озер ще до створення Шацького НПП була фактично вся осушена шляхом побудови меліоративних систем. На сьогодні на території парку функціонують дві великі меліоративні системи: Копаївська та Верхньоприп’ятьська, і лісомеліоративина система урочища “Князь Багон”.
Тому сучасне антропогенне навантаження на водозбори озер та водно-болотні комплекси при врахуванні меліоративної мережі збільшується за рахунок розширення рекреаційної діяльності. Як наслідок, водно-болотні угіддя парку потребують проведення постійного моніторингу та заходів із збереження їх біорізноманіття.
З цієї метою на території Шацького НПП проведена ренатуралізація водно-болотних угідь. Найпершим проектом була ренатуралізація водно-болотного комплексу оз. Кримно і оточуючих його боліт та торфовищ в 1998 році. Після встановлення водопереливної споруди було відмічено покращання екологічних параметрів угідь (відновився і стабілізувався рівень води, наповнились водою осушені болотні ділянки тощо), що призвело до відновлення водно-болотної рослинності та збільшення кількості ряду водно-болотних птахів, в тому числі малопоширених і рідкісних.
Другим проектом з ренатуралізації став впроваджений в 2000 році «Проект покращення гідрологічного стану озерних комплексів озер Люцимер і Велике Чорне та навколишніх боліт.» Його реалізація стабілізувала рівень води в озерах Люцимер – Велике Чорне і підтоплення прилеглих торфовищ, відновились природні нерестилища, відбулось відтворення водно-болотних видів рослинності.
У 2000 році були виконані ще два подібних проекти на водно-болотних угіддях озер Пулемецьке та Острів’янське. Побудовані водопереливні споруди на сьогодні ефективно виконують свою роль – підтримують стабільний рівень води в озерах та навколишніх водно-болотних угіддях.
Втрата водно-болотних угідь негативно впливає на людство та планету, адже вони не просто надають простір для відпочинку, а найголовніше – забезпечують майже всі наші запаси прісної води. Разом з тим водно-болотні угіддя є природним захистом і допомагають у протидії змінам клімату та їх наслідків.
Тож розумне управління та раціональне використання ВБУ – наше завдання задля збереження їх для майбутніх поколінь.